Коли саме у тебе з'явився інтерес до інформатики та програмування? Чому саме ці предмети?

Інтерес у мене з'явився коли ми починали вивчати інформатику в школі, ми робили «Сходинки до інформатики», гра така була, а потім був Scratch.

А взагалі, у мене батьки вчителі математики, і десь з 4-го класу, вони віддали мене на заняття до Мельника Валентина Івановича (ред. – тренер з олімпіадного програмування із Кременчука), після цього інтерес вже продовжився. Тобто не було такого, що я сидів і думав, що мені треба почати займатися інформатикою, так склалось.

Як ти дізнався про олімпіади з інформатики? Чи памʼятаєш свою першу олімпіаду?

Якраз коли я пішов займатися до Валентина Івановича, то це одразу було олімпіадне програмування. Десь півроку я робив якісь базові дії: малював щось, далі на мові програмування Pascal, а після цього вже ми почали вчити різні математичні дії, далі я вже почав готуватися до першої міської олімпіади з інформатики.

Як ти готувався до олімпіад, скільки часу це займало? Якою була твоя підготовка?

Я думаю, як і усі: просто вирішуєш задачі на різних сайтах, або вирішуєш різні старі олімпіади будь-яких рівнів та будь-яких країн. Крім цього, кілька разів на рік, їздиш на якісь підготовчі школи, на яких вивчаєш конкретні алгоритми. У звичайні, робочі дні, я займався підготовкою мінімум 3 години в день. Проте коли була комп’ютерна школа або марафон підготовки перед олімпіадою то це мінімум 5 годин в день лише контесту та плюс ще 1 чи 2 години дорішування, тобто це майже як повний робочий день, уже тоді був.

Що для тебе головніше – участь чи перемога? Як сприймаєш поразки?

Як кажуть: «Головне не перемога, а участь», але все одно, коли ти перемагаєш, то це набагато краще і приємніше. До того ж, ти розумієш, що тебе обрали представляти Україну на Міжнародній олімпіаді чи на Всеукраїнській олімпіаді представляти свою область, тому ти усвідомлюєш, що від тебе очікують гарного результату. Тому звичайно, перемога краще, ніж участь. Але якщо вже трапилась поразка – то найкраще – це треба зрозуміти, що саме в тебе не вдалося, щоб наступного разу не повторити помилки.

Яке із змагань було найбільш важливим та повчальним для тебе? Чому?

Коли в 9-му класі я був перший раз на Міжнародній олімпіаді (ред. – 2017 р. Іран), то тоді мені не вдалося здобути навіть бронзову медаль, і після того, я проаналізував взагалі як у мене проходили ці 5 годин, які відведено на олімпіаду. Я зрозумів якісь базові помилки, що я погано розподіляю час на олімпіаді, ще щось роблю погано, я проаналізував і запам'ятав це. І навіть якби я це проаналізував просто за 1 день до цієї олімпіади і зрозумів це – то скоріше всього я б зміг вибороти якусь медаль, Тобто після цієї олімпіади я сильно змінив свій підхід до участі.

Чи є в тебе улюблений тип задач, який ти одразу впізнаєш і точно знаєш рішення?

Якщо я впізнаю одразу рішення, то це означає, що я просто бачив таку задачу і вирішив її колись. Я не люблю задачі, де просто щось написано і треба взяти якийсь важкий алгоритм, написати його і все, тобто навіть не треба думати. Найкраще щоб це було не якесь Декартове дерево, або простий ДФС, мені більше подобається, щоб це був алгоритм. Тобто я люблю більше задачі, де треба якийсь цікавий розумний алгоритм для підйому або якихось бітмасок, але при цьому тобі треба ще придумати як його використати саме в цій задачі, тобто така суміш конструктиву та цікавих алгоритмів.

Якби тобі запропонували додати одне правило при проведенні олімпіади, яке б воно було?

Всі правила вже роками розробляються для різних видів змагань, для студентів та учнів, для різних етапів теж різні правила, тому я думаю, що воно вже так вдало сплановано, вже нема чого змінювати. Єдине, на що звернув би увагу це те, що на Всеукраїнських та обласних етапах олімпіад задачі завжди в порядку складності тобто перша найлегша і так далі. А на міжнародних, європейських олімпіадах або на відборах, воно не так. Мені здається, що краще це змінити у Всеукраїнських змаганнях, щоб учасники не звикали до того, що перша задача найлегша. Але це дрібниця.

Чим ти зараз займаєшся: навчаєшся, працюєш?

Вже 2 роки як я працюю в компанії Scroll. Ми займаємося будовою блокчейна другого рівня над Ethereum, тобто у нас є багато математичної складової, різні шифрування криптографії, а також багато цікавих технологій, як розподілені системи або щось таке. Навчання вже закінчив.

Чи допомагає олімпіадний досвід у твоїй роботі? Як саме?

Взагалі олімпіадний досвід допомагає знайти роботу. Тому що під час більшості інтерв’ю на роботу роботодавці бачать, що у тебе є якісь успіхи і це вже для більшості великий плюс. Крім того, у тебе можуть спитати щось про тебе щоб побачити твій характер і побудувати твій портрет. На інтерв'ю часто цікавляться як ти мислиш і бувають задачі, дуже схожі до тих, які на олімпіадах. Я казав раніше про здатність думати, про конструктивні задачі, то це мені здається допомагало, ти цього явно не бачиш, але це допомагає, воно несвідомо використовуються у твоїй голові.

Ким ти себе бачиш у майбутньому, яку посаду та де саме ти б хотів отримати?

Я взагалі не задумувався над цим, я ніколи не думаю на багато років вперед. У мене є різні ідеї, але конкретно сказати що я хочу бути тімлідом, або хочу зробити свою компанію з такої теми, або ще щось, так я не можу сказати.

Чи було колись бажання перестати займатись програмуванням? Якщо так - то що мотивувало продовжити?

Я думаю що ні, це бажання могло виникнути на 30 секунд та одразу зникнути.

Розкажи про свого тренера, як саме він тобі допомагав: лише навчанням чи й життєвими порадами?

Взагалі якщо брати з приводу навчання та підготовки до олімпіад, то він завжди намагався придумати якісь нові тренувальні збори, шукав різні контести, і якщо ти сильно лінився або нічого не робив – то він міг змусити тебе або змотивувати почати щось робити. Якщо говорити про життєві поради, то тренер іноді перед олімпіадою, запрошував психолога, щоб він пропрацював з дітьми. Також ми могли зустрітися з тренером в неформальній обстановці, тобто, не там де він тренер, а ми учні, наприклад, після олімпіад посмажити шашлики, поговорити про різні ситуації, щоб підтримати дух в команді.

Як ти відпочиваєш, чи маєш якісь захоплення окрім програмування?

Починаючи з 1-го чи 2-го курсу, я почав захоплюватися автомобілями та автоспортом, і різним з цим пов'язаним. Дуже любив сидіти в якомусь паркінгу ковирятись в машині, лагодити щось, встановлювати, дооснащувати щось. Також вже деякий час я почав на постійній основі займатися боксом і боротьбою. Мені дуже подобається тому що це дуже мотивуюча обстановка, в якій ти покращуєш свій фізичний стан, і при цьому ще вивчаєш щось нове. Іноді граю в комп'ютерні ігри, можу сходити з друзями комп'ютерний клуб пограти в Counter-Strike чи Dota. Тому так, іноді я роблю якісь цікаві для себе речі, які не стосуються програмування, яке вже стало моєю роботою.

Що б ти порадив учням, які лише починають займатись програмуванням?

Найголовніша порада це якщо щось не виходить, але тобі подобається цим займатись – не здаватись, адже в якийсь момент ти можеш переосмислити щось, і отримати більш хороші результати.

Яку цікаву історію можеш пригадати з олімпіадного життя?

Якщо це просто олімпіада то це не дуже цікаво, тому що ти 5 годин сидиш та вирішуєш задачі, але найцікавіше зазвичай буває поза олімпіадою. Коли олімпіади проходять в Україні або на Міжнародних змаганнях, то ви їдете в якесь нове місто і там відвідуєте якусь екскурсію. Взагалі екскурсії особливо, якщо є можливість побачити інші країни, це найцікавіший бонус до участі в олімпіадах.